нарешті
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
на-ре́ш-ті
Прислівник, означальний, образу або способу дії; незмінний.
Префікс: на-; корінь: -решт-; закінчення: -і.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- після ряду певних подій, явищ, предметів і т. ін., наприкінці якоїсь дії: у її кінцевому наслідку, в її завершенні. [≈ 1] ◆ Всю ніч палав степ… Вогонь усе наближався до Орі і нарешті зупинився на її протилежному березі. З. Тулуб
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |