Перейти до вмісту

о

Перевірена версія
Матеріал з Вікісловника

Українська

[ред.]

о І

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості

[ред.]

Іменник.

Корінь: --

Вимова

[ред.]
  •  вимова?, файл
  • Семантичні властивості

    [ред.]

    Значення

    [ред.]
    1. вісімнадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука «о» ◆ — Та тут ось ізсередини па лантусі помітка якась накарлякапа. Бублик якийсь, начебто як «О»... О. Т. Гончар

    Синоніми

    [ред.]

    Антоніми

    [ред.]

    Гіпероніми

    [ред.]

    Гіпоніми

    [ред.]

    Усталені словосполучення, фразеологізми

    [ред.]

    Споріднені слова

    [ред.]
    • зменш.-пестливі форми:
    • іменники:
    • прикметники:
    • дієслова:
    • прислівники:

    Етимологія

    [ред.]

    Від ??

    Переклад

    [ред.]
    Список перекладів

    Джерела

    [ред.]

    о ІІ

    [ред.]

    Морфологічні та синтаксичні властивості

    [ред.]

    Прийменник.

    Вимова

    [ред.]

    Семантичні властивості

    [ред.]

    Значення

    [ред.]
    1. Часові відношення
    2. з місц. в. уживається при точному або приблизному означенні години, коли відбувається дія ◆ О першій обід, який з розмовами і з читанням газет тягнеться до 3 год. М. М. Коцюбинський
    3. із знах. і місц. в., рідк. уживається при означенні приблизних часових меж певної дії; у ◆ Бачу я себе о тій порі, коли ходив із старою та завоженою граматикою в руках і з радісними, золотими надіями в грудях Васильченко
    4. з місц. в., заст. уживається при означенні відрізка часу, пори року, коли відбувається дія (перев. із назвами релігійних свят, пір року)◆ Того ж року, вступаючи в осінь, о святому Сімеоні, одтято голову й Сомкові з Васютою у городі Ворзні, на Гончарівці П. О. Куліш
      Об'єктні відношення
    5. з місц. в., заст. уживається при означенні:
      1. предмета, на який спрямована думка, який є об'єктом чиїх-пебудь почуттів, розмов і т. ін.; про ◆ Еней по щастю без поміхи Вдавався в жарти, ігри, сміхи, А о Юноні і забув Котляревський
      2. змісту, напрямку чиїх-небудь думок, розмов і т. ін.; про ◆ А тут бур'ян, піски, тали... І хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила Т. Г. Шевченко
    6. із знах. і місц. в., заст. уживається при означенні:
      1. предмета чиїх-небудь турбот, прохань, переживань і т. ін.; про ◆ Довгенько по морю щось шлялись І сами о світі не знались Котляревський
      2. явища, події і т. ін., що є причиною якоїсь дії ◆ О смерті князя всі ридали, Харциза Турна проклинали Котляревський
    7. із знах. в., заст. уживається при означенні предмета:
      1. з яким хто-, що-пебудь стикається, зближується і т. ін. під час руху; об ◆ Миска розбилася о камінь на дрібні черепочки І. Я. Франко
      2. який є опорою для кого-, чого-небудь ◆ Сухими голими руками сперлася [Катерина] о коліно — і вже не думала Г. М. Хоткевич
      3. за допомогою якого виконується дія ◆ Хай о скелю розіб'ють нас хвилі, Хай закрутять лихі течії, Сміло сядьмо в човни швидкокрилі Грабовський
      Кількісні відношення
    8. із знах. в., діал. уживається при вказуванні на часову або вікову різницю між ким-, чим-небудь; на ◆ О два тижні йде [календар] запізно І. Я. Франко
    9. із знах. в., діал. уживається при вказуванні на кількість або міру чого-небудь; на ◆ Подали вкінці вечерю, і гумор молодих людей зараз піднявся о цілу октаву І. Я. Франко
      Означальні та кількісноозначальні відношення
    10. з місц. в., заст. уживається при вказуванні на постійну ознаку предмета, особи за їх кількісним або якісним виявом; з ◆ Ой дівчат нас з білим личком о віях шовкових більше в світі, чим у лузі ягід калинових Кравченко
      Просторові відношення
    11. із знах. в., заст. уживається при означенні межі двох предметів ◆ За хатою мізерний садок, що опирається о толоку вже чужого села Кобилянська

    Синоніми

    [ред.]

    Антоніми

    [ред.]

    Гіпероніми

    [ред.]

    Гіпоніми

    [ред.]

    Усталені словосполучення, фразеологізми

    [ред.]

    Споріднені слова

    [ред.]
    • іменники:
    • прикметники:
    • дієслова:
    • прислівники:

    Етимологія

    [ред.]

    Від ??

    Переклад

    [ред.]
    Список перекладів

    Джерела

    [ред.]

    о ІІІ

    [ред.]

    Морфологічні та синтаксичні властивості

    [ред.]

    Вигук.

    Вимова

    [ред.]

    Семантичні властивості

    [ред.]

    Значення

    [ред.]
    1. уживається при вираженні різних почуттів, душевних переживань: розпачу, захоплення, здивування, недовіри і т. iн. [X в o p a:] ◆ Дарма! Не жаль мені, що молодою згину, А жаль — о, лютий жаль, що пропаду даремне Леся Українка
      1. уживається при вираженні ствердження чого-небудь у функції, близькій до вказівної [Громада:] ◆ Цить лишень! здасться, дзвонять. Чуєш?., ще раз... о!.. Т. Г. Шевченко
      2. уживається при висловленні згоди з чим-небудь, підтвердження чогось. ◆ — А далеко Кривушипо? — О, далеченько. Лічать чоловіки більш як сорок верствів Марко Вовчок
      3. уживається у значенні вказівної постпозитивної частки ◆ Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-о: дельфін, султанка, камбала Остап Вишня
    2. уживається для підсилення емоційної виразності, патетичності висловлювання ◆ Клапті хмарок зворушливо-білі, Сипе небо за серце бере... О, блажен, хто в такому безсиллі, Хто в такому безсиллі умре! М. Т. Рильський
      1. уживається в складі риторичного звертання ◆ Не я питав тебе, то дух лукавий. О, зачаруй його, заворожи! Леся Українка
      2. уживається в складі звертання ◆ — Якове! о Якове! — кличу. Мовчить, неначе не чує Марко Вовчок

    Синоніми

    [ред.]

    Антоніми

    [ред.]

    Гіпероніми

    [ред.]

    Гіпоніми

    [ред.]

    Споріднені слова

    [ред.]
    • іменники:
    • прикметники:
    • дієслова:
    • прислівники:

    Етимологія

    [ред.]

    Від ??

    Переклад

    [ред.]
    Список перекладів

    Джерело

    [ред.]