путівцем
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
пу-тів-це́м
Прислівник, обставинний, місця; незмінний.
Корінь: -пут-; суфікси: -ів-ц-ем.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- дорогою, путтю. ◆ Джип із вимкненими фарами котив путівцем. Джерело — Швець-Васіна О. Боєць з позивним «Кобзар».
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |