руці
Українська
[ред.]руці́ I
[ред.]форма давального чи місцевого відмінка однини іменника рука
ру́ці II
[ред.]розм., діал. форма називного чи знахідного відмінка двоїни іменника рука ◆ Віл не знав, що робити й кого слухати. Дві руці тягли його за роги, неначе хотіли роздерти йому голову. І. С. Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я», 1878 р.
ру́ці III
[ред.]форма родового, давального, орудного чи місцевого відмінка однини іменника руця
ру́ці IV
[ред.]форма називного чи знахідного відмінка множини іменника руця