руці

Українська

руці́ I

ру-ці́

• МФА: [rʊˈt͡sʲi]

• форма давального чи місцевого відмінка однини іменника рука

Руці

ру́ці II

ру́-ці

• МФА: [ˈrut͡sʲi]

• розм., діал. форма називного чи знахідного відмінка двоїни іменника рука ◆ Віл не знав, що робити й кого слухати. Дві руці тягли його за роги, неначе хотіли роздерти йому голову. І. С. Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім'я», 1878 р.

ру́ці III

ру́-ці

• МФА: [ˈrut͡sʲi]

• форма родового, давального, орудного чи місцевого відмінка однини іменника руця

ру́ці IV

ру́-ці

• МФА: [ˈrut͡sʲi]

• форма називного чи знахідного відмінка множини іменника руця