рука

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок однина множина
Н. рука́ ру́ки
Р. руки́ рук
Д. руці́ рука́м
З. ру́ку ру́ки
Ор. руко́ю рука́ми
М. руці́ рука́х
Кл. ру́ко* ру́ки*

ру-ка́

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*f' за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рук-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення
  1. анат. кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Сидить батько кінець стола, // На руки схилився. Т. Г. Шевченко (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Входила прачка[…] Заголені по лікоть руки, вогкі й червоні, звисали по обох боках. М. М. Коцюбинський, «Дебют», 1909 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Пам'ятаю — його я маленьким // Брав на руки, співав про село. В. М. Сосюра, «Мій син», 1944 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) * образно ◆ Що скажуть, коли довідаються, що він, найлояльніший із лояльних, найпокірніший із покірних вирвав її з рук справедливості? І. Я. Франко, «Герой поневолі», 1904 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  2. частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆  — На, — сказала вона Чіпці, подаючи гроші правою рукою, а лівою зачиняючи скриню. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», 1880 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆  — Стій, Тимофію! — чорна рука Варчука лягла на білу кроківку. — Маю говорити з тобою. М. П. Стельмах, «Велика рідня», 1949—1951 рр. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  3. кожна з двох передніх кінцівок мавпи [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  4. перен. складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  5. перен. слід, результат чиєї-небудь діяльності [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  6. перен. манера писання, почерк [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  7. перен., розм. впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
  8. перен. згода на шлюб, на одруження [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Попросити руки дівчини.

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?
  4. ?
  5. ?
  6. ?
  7. ?
  8. ?

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

  • Іфкуїль

Джерела[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

Іменник, жіночий рід.

Шаблон:морфо-be

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. анат. рука (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Прислів’я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Джерела[ред.]

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відмінок одн. мн.
Н. рука́ ру́ки
Р. руки́ ру́к
Д. руке́ рука́м
З. ру́ку ру́ки
О. руко́й
руко́ю
рука́ми
П. руке́ рука́х

ру-ка́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3f' за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рук-; закінчення: .

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. анат. рука (аналог. укр. слову 1) ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

  1. часть тела

Гіпоніми[ред.]

Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??