ув

Матеріал з Вікісловника
Перейти до навігації Перейти до пошуку

[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

ув

Прийменник. Уживається зазвичай перед словами, що починаються на голосний й після слів, що закінчуються на приголосний.

Вимова[ред.]

МФА: [ʊu̯]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. рідк. те ж саме, що в [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ — Ох, мені лишенько! — скрикнула Маруся й стрепенулась, як тая рибонька, ускочивши ув ятір. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, «Маруся», 1834 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Петриків батько був ув економії за корівника, а мама за доярку. Остап Вишня, «Петрик, резеда та бариня», 1956 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Христя придивилася: се ж баба Оришка. Вона, вона. Ув одній сорочці, розпатлана. Панас Мирний, «Повія», 1883—1884, 1928 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Часто змальовує князів ув образі цієї істоти [вовкулаки] й автор «Слова о полку Ігоревім». В. Т. Скуратівський, «Русалії», 1993 р. (цитата з бібліотеки Google Книги)
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Споріднені слова[ред.]

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Джерела[ред.]