Українська

Морфосинтаксичні ознаки

{{імен uk 1a f una|склади=хваль-ба́}-хвальб}

Корінь: -хваль-; суфікс: -б; закінчення: -а.

Вимова

МФА: [xvalʲ'ba]
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: [хвал'бá]

Семантичні властивості

Значення

добрий, похвальний відгук про когось, щось. ◆ Раї стало ніяково від хвальби десятника. Олександр Копиленко ◆ Найбільше допікала старій хвальба дівера за прирізку землі. Григорій Косинка ◆ Я зібрав би всіх титанів І сказав би, знявши капелюх: Я не буду вам співать пеанів І хвальбою лоскотати слух. В. Симоненко
вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось. ◆ Він з фаху вибійник і має, Здається, усі шістдесят. Та ще почува себе справно (Не хвастощі це, не хвальба), На пенсію вийшов недавно, Та зараз усидиш хіба..! Сергій Воскрекасенко ◆ Знав я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради. А. Малишко

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від др. хвальба, далі псл. *xvalьba, похідне від псл. *xvaliti із наростком псл. *-ьba.

Переклад

добрий, похвальний відгук про когось, щось
Англійська_en: approval ^(en)

вихваляння себе, своїх вчинків
Білоруська_be: хвальба ^(be) жін. Польська_pl: pochlebstwo ^(pl) сер.

Джерела

Словник УЛІФ: хвальба

Етимологічний словник української мови: У 7 Т. – Т. 6: У–Я / Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко; Укладачі: Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів, І. A. Стоянов, О. Б. Ткаченко, A. M. Шамота. НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наукова думка, 2012. – 568 с. ISBN 966-00-0785-X.

Білоруська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник.

Корінь: --.