похвальба

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	похвальба	—
Р.	похвальби	—
Д.	похвальбі	—
З.	похвальбу	—
Ор.	похвальбою	—
М.	похвальбі	—
Кл.	похвальбо*	—

по-хваль-ба

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Префікс: по-; корінь: -хваль-; суфікс: -б; закінчення: -а.

Вимова

• • МФА: [poxvalʲ'ba]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [похвал'бá]

Семантичні властивості

Значення

1. похваляння. ◆ — Добрий пай… справедливий! — одно товче Омелько, аж мені ніяково стало від його похвальби. Панас Мирний ◆ Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота». Олекса Стороженко ◆ — Проста натура у мене була — При похвальбі Вся душа моя мліла. Сергій Воскрекасенко ◆ Не вважайте це за похвальбу або саморекламу з мого боку, але в мене іноді складалося враження, що в моїх старих художніх фільмах була певною мірою представлена Україна. Олександр Петрович Довженко ◆ В. І. Ленін рішуче виступав проти зазнайства, зарозумілості, похвальби. Радянська Україна ◆ Марусяк чув, не так чув, як відчував крізь голосні свої похвальби тихо сказане слово ласки. Г. М. Хоткевич

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Хвалеба

Етимологія

Від др. похвальба, далі псл. *poxvalьba, похідне від псл. *poxvaliti із наростком псл. *-ьba.

Переклад

добрий, похвальний відгук про когось, щось
Англійськаen: approval (en)

вихваляння себе, своїх вчинків
Білоруськаbe: пахвальба (be) жін. Польськаpl: pochlebstwo (pl) сер.

Джерела

• Словник УЛІФ: похвальба

Російська

Морфосинтаксичні ознаки

Іменник. Корінь: --.

Семантичні властивості

Значення

1. похвальба (аналог укр. слову). ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Джерела

Етимологічний словник української мови: У 7 Т. – Т. 6: У–Я / Ред. кол.: О. С. Мельничук (гол. ред.), В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова, Г. П. Півторак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко; Укладачі: Г. П. Півторак, О. Д. Пономарів, І. A. Стоянов, О. Б. Ткаченко, A. M. Шамота. НАН України. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наукова думка, 2012. – 568 с. ISBN 966-00-0785-X.