чулисьте
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
Дієслово.
Корінь: -чули-; закінчення: -сьте?.
Вимова[ред.]
- МФА: ['t͡ʃulɪsʲtɛ̝]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- діал. незм. те ж саме, що ви чули. ◆ Владарю, чулисьте напевне, що тоді, як супротивитись належало біді, в отця мого зійшлись поплічники і друзі — і мій збудили дух, що занепав у тузі. М. Т. Рильський, «Сід»
Етимологія[ред.]
Від чути з додаванням енклітики -сьте від єсте.