Вінничук
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Вінничу́к | Вінничуки́ |
Р. | Вінничука́ | Вінничукі́в |
Д. | Вінничуко́ві Вінничуку́ |
Вінничука́м |
З. | Вінничука́ | Вінничукі́в |
Ор. | Вінничуко́м | Вінничука́ми |
М. | Вінничуко́ві Вінничукі́ |
Вінничука́х |
Кл. | Вінничуку́ | Вінничуки́ |
Він-ни-чу́к
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Віннич-; суфікс: -ук.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми
- ↑ —
Антоніми
- ↑ —
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |
|