Гудійник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Гуді́йник | Гудійники́ |
Р. | Гудійника́ | Гудійникі́в |
Д. | Гудійнико́ві Гудійнику́ |
Гудійника́м |
З. | Гудійника́ | Гудійникі́в |
Ор. | Гудійнико́м | Гудійника́ми |
М. | Гудійнико́ві Гудійникі́ |
Гудійника́х |
Кл. | Гудійнику́ | Гудійники́ |
Гу-ді́й-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Гудій-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми
- ↑ —
Антоніми
- ↑ —
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |