Кононець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Кононе́ць | Кононці́ |
Р. | Кононця́ | Кононці́в |
Д. | Кононце́ві Кононцю́ |
Кононця́м |
З. | Кононе́ць | Кононці́ |
Ор. | Кононце́м | Кононця́ми |
М. | Кононці́ Кононця́ |
Кононця́х |
Кл. | Кононцю́* | Кононці́* |
Ко-но-не́ць
Іменник, істота, чоловічий рід, I відміна (тип відмінювання 5*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Конон-; суфікс: -ець.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
Синоніми
- ↑ —
Антоніми
- ↑ —
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |