Українська
[ ред. ]
Морфосинтаксичні ознаки [ ред. ]
відмінок
однина
множина
Н.
пра́ця
пра́ці
Р.
пра́ці
пра́ць
Д.
пра́ці
пра́цям
З.
пра́цю
пра́ці
Ор.
пра́цею
пра́цями
М.
пра́ці
пра́цях
Кл.
пра́це*
пра́ці*
пра́- ця
Іменник , неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка ).
Корінь: -прац- ; закінчення: -я .
Семантичні властивості [ ред. ]
Значення [ ред. ]
діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей; [≈ 1] [≠ 1] [▲ 1] [▼ 1] ◆ розумова праця
трудовий процес певного фахівця [≈ 2] [≠ 2] [▲ 2] [▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
вид діяльності [≈ 3] [≠ 3] [▲ 3] [▼ 3] ◆ немає прикладів застосування.
певний вид оплачуваної трудової діяльності; робота, служба за наймом як засіб існування, джерело заробітку. [≈ 4] [≠ 4] [▲ 4] [▼ 4] ◆ Наймана праця.
зусилля, напруження [≈ 5] [≠ 5] [▲ 5] [▼ 5] ◆ немає прикладів застосування.
матеріалізований результат якоїсь роботи, діяльності [≈ 6] [≠ 6] [▲ 6] [▼ 6] ◆ немає прикладів застосування.
літературний твір, наукова робота або витвір мистецтва [≈ 7] [≠ 7] [▲ 7] [▼ 7]
робота, функціонування машин і механізмів [≈ 8] [≠ 8] [▲ 8] [▼ 8] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми [ ред. ]
Мероніми [ ред. ]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми [ ред. ]
Колокації [ ред. ]
Прислів'я та приказки [ ред. ]
Споріднені слова [ ред. ]
Етимологія [ ред. ]
Від пра́ця «робота, труд; [хатнє майно, надбання Ме]», працівни́к , працюва́льник «трудівник, працівник», npaцю́нок «твір, витвір» Нед, працеви́й «пов'язаний з працею», працівни́й «працьовитий; утомлений працею» Нед, працівни́чий «пов'язаний з працею» Куз, працьови́тий , працьовний «працьовитий» ВеУг, працюва́ти ;, — рос. пра́ца «праця, робота, заняття», білор. пра́ца «праця», словац. ргаса «тс.», в.-луж. ргáса «труднощі, напруження, зусилля», н.-луж. ргóса «тс.; лихо; пологові перейми»; — запозичення з польської мови; пол. ргаса «праця», ст. ргоса, походить від чеськ. pŕace (< *praca), що зводиться до псл. діал. *portja, пов'язаного з psl. *portiti «посилати» (звідки розвинулися болг. пратя «посилаю», мак. прака «посилає», сербохорв. пра̏тити «посилати», яке не має паралелей в інших індоєвропейських мовах; щодо семантики nop. сербохорв. по̀сао «справа, робота» з psl. *posъlъ , пов'язаним з psl. *posblati «послати»; менш переконливе виведення (Machek ESJČ 477—478) *portja з *torpja , похідного від *tьr̥pěti «*tъ r̥pěti, терпіти»; сумнівне пов'язання з пра́ща (Holub—Кор. 290) , як і виведення від праіндоєвр. *per- «летіти» (Lehr-Spławiński Naše řеč 23, 276) . Трубачёв 355—356; Brückner 434; Schuster-Sewč 1157—1158; Младенов 504; Skok III 25—26; Куркина Этимология 1975, 20.
Переклад [ ред. ]
діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей
трудовий процес певного фахівця
певний вид оплачуваної трудової діяльності; робота, служба за наймом як засіб існування, джерело заробітку
матеріалізований результат якоїсь роботи, діяльності
літературний твір, наукова робота або витвір мистецтва
робота, функціонування машин і механізмів
Джерела [ ред. ]