Стожари
|
Див. також стожар. |
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Стожа́р | Стожа́ри |
| Р. | Стожа́ру Стожа́ра |
Стожа́рів |
| Д. | Стожа́рові Стожа́ру |
Стожа́рам |
| З. | Стожа́р | Стожа́ри |
| Ор. | Стожа́ром | Стожа́рами |
| М. | на/у Стожа́рі | на/у Стожа́рах |
| Кл. | Стожа́ру* | Стожа́ри* |
Сто-жа́-ри
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); власна назва (астронім); форми множини є основними; в художній літературі також зустрічається написання з малої літери.
Корінь: -Стожар-; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
- МФА : [stɔˈʒɑr] (одн.), [stɔˈʒɑre] (мн.)
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- народна назва сузір'я Плеяд, а також деяких інших сузір'їв ◆ Над головою розсипавсь стожар; райський шлях простягсь угорі зористою стягою; все небо миготить тихими огниками… Михайло Старицький, «Облога Буші», 1894 р. ◆ Стожарів сяйво огняне // На мене сипалось. Андрій Малишко, «Жива леґенда», 1947 р. * у порівняннях ◆ Далеко-далеко горіла громадка вогнів, мов стожар. Леся Українка, «Над морем», 1901 р. ◆ Он тисячі вогнів на зміну дню // Над містом спалахнули, і палає // Стожарами Шевченківський бульвар. Ігор Муратов, «Повість про щастя», 1948 р.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |