бандурник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. банду́рник банду́рники
Р. банду́рника банду́рників
Д. банду́рникові
банду́рнику 		банду́рникам
З. банду́рника банду́рників
Ор. банду́рником банду́рниками
М. банду́рникові, банду́рнику банду́рниках
Кл. банду́рнику банду́рники

бан-ду́р-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бандур-; суфікси: -н-ик.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. майстер, що робить бандури. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ↑ ?

Антоніми

  1. ↑ ?

Гіпероніми

  1. ↑ майстер

Гіпоніми

  1. ↑ ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Отримано з https://uk.wiktionary.org/w/index.php?title=бандурник&oldid=476533