бидло

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	би́дло	би́дла
Р.	би́дла	би́дл
Д.	би́длові би́длу	би́длам
З.	би́дл	би́дл
Ор.	би́длом	би́длами
М.	би́длу	би́длах
Кл.	би́дло	би́дла

би-дло

Іменник, істота, спільний рід (може узгоджуватися з іншими частинами мови як чоловічого, так і жіночого роду), II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бидл-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА : [ˈbɪdlɔ] (одн.), [ˈbɪdlɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

Значення

1. збірн., розм. свійська рогата худоба. ◆ Ярмарок аж кипів. Ржуть коні, реве бидло Марко Вовчок
2. зневажлива назва поневолених трудящих, яку вживали експлуататори, пани. ◆ Панської худоби доглядав панок-ляшок Оношко, дуже лютий до хлопів-бидла Мордовець
3. лайл. скотина, хам. ◆ Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце М. М. Коцюбинський

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від пол. bydło

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: bydło (pl) сер.

Список перекладів

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бидло