бобиль
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | боби́ль | бобилі́ |
| Р. | бобиля́ | бобилі́в |
| Д. | бобиле́ві бобилю́ |
бобиля́м |
| З. | бобиля́ | бобилі́в |
| Ор. | бобиле́м | бобиля́ми |
| М. | бобиле́ві бобилю́ |
бобиля́х |
| Кл. | бобилю́ | бобилі́ |
бо-би́ль
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бобиль-.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- заст. бідний, безземельний селянин; бідар. ◆ Багато селян розділялось і перетворювалось в бобилів, тобто осіб, які, як правило, не мали орної землі і повинні були працювати в господарстві феодалів
- розм. безпритульна, одинока людина. ◆ — Підсусідками будете, якщо ви одружені, а якщо ви парубки або бобилі — живіть собі у пахолках на здоров'я Тулуб
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| бідний, безземельний селянин; бідар | |
| безпритульна, одинока людина | |