брук
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бру́к | бру́ки |
| Р. | бру́ку | бру́ків |
| Д. | бру́кові бру́ку |
бру́кам |
| З. | бру́к | бру́ки |
| Ор. | бру́ком | бру́ками |
| М. | на/у бру́ку | на/у бру́ках |
| Кл. | бру́ку* | бру́ки* |
бру́к
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
.jpg)
- дорога або вулиця (мостова), вимощена камінням. ◆ Розтинався раптом голосний гуркіт коліс по бруку Коцюбинський
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |