бувалець
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | бува́лець | бува́льці |
| Р. | бува́льця | бува́льців |
| Д. | бува́льцю бува́льцеві |
бува́льцям |
| З. | бува́льця | бува́льців |
| Ор. | бува́льцем | бува́льцями |
| М. | бува́льці бува́льцеві бува́льцю |
бува́льцях |
| Кл. | бува́льцю | бува́льці |
бу-ва́л-ець
Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -бувал-; суфікс: -ець.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- людина з великим життєвим досвідом, яка багато бачила, зазнала у своєму житті ◆ — Гей, та пішов я, брате мій, степами, та пішов ланами у той край, про який чував лиш від бувальців... Коцюбинський
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |