бундючний
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
---|---|---|---|---|
Н. | бундю́чний | бундю́чна | бундю́чне | бундю́чні |
Р. | бундю́чного | бундю́чної | бундю́чного | бундю́чних |
Д. | бундю́чному | бундю́чній | бундю́чному | бундю́чним |
З. | бундю́чного (іcт.) бундю́чний (неіст.) |
бундю́чну | бундю́чне | бундю́чних (іст.) бундю́чні (неіст.) |
О. | бундю́чним | бундю́чною | бундю́чним | бундю́чними |
М. | бундю́чнім бундю́чному |
бундю́чній | бундю́чнім бундю́чному |
бундю́чних |
бун-дю́ч-ний
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -бундюч-; суфікс: -н; закінчення: -ий.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- надмірно чванливий, пихатий. ◆ Не вподобала а Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною... Панас Мирний
- дуже багатий; пишний, розкішний. ◆ — Не хотів я справляти бундючного весілля, а воно таки само справилось Нечуй-Левицький
- пишномовний. ◆ Демагоги виголошують гучні промови, та водночас уважно стежать за тим, яке враження їх бундючні слова справляють на слухачів Шовкопляс
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- —
- —
- —
Гіпероніми[ред.]
- —
- —
- —
Гіпоніми[ред.]
- —
- —
- —
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
надмірно чванливий, пихатий | |
дуже багатий; пишний, розкішний | |
пишномовний | |