бурлити
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | — | — | — | — |
Ти | — | — | — | — |
Він Вона Воно |
— | бурли́в бурли́ла бурли́ло | бурли́тиме | — |
Ми | — | — | — | — |
Ви | — | — | — | |
Вони | — | — | — | — |
Дієприкм. теп. ч. | — | |||
Дієприкм. мин. ч. | — | |||
Дієприсл. теп. ч. | — | |||
Дієприсл. мин. ч. | — | |||
Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
Пас. дієприкм. мин. | — | |||
Безособова форма | — |
бурлити
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, безособове, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b.
Корінь: -бурл-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова[ред.]
- МФА: [bʊrlete]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- недок. бурхливо, з шумом текти ◆ Чути, щось гуде, клекоче, бурлить, страшніше самого грому Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від бурх «вигук, яким передається порив вітру, удар хвилі, падіння предмета у воду», бу́рхати «бушувати; кидати, жбурляти; вириватись, вилітати (про воду, дим)», бу́рхатися «борсатися, битися», бурхота́ти «бушувати», бурхоті́ти «тс.», бурха́йло «поривчастий вітер», бурхани́на «буря» Ж, бурхли́вий; — очевидно, результат видозміни звуконаслідувального бух (бу́хати) під впливом бу́ря; менш переконливе зіставлення (Sadn.— Aitz. VWb. I 201) з бу́ркати.— Див. ще бури́ти¹, бух.
Переклад[ред.]
Список перекладів | |