відчуженець

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. відчу́женець відчу́женці
Р. відчу́женця відчу́женців
Д. відчу́женцеві
відчу́женцю 		відчу́женцям
З. відчу́женця відчу́женців
Ор. відчу́женцем відчу́женцями
М. відчу́женцеві
відчу́женецю 		відчу́женцях
Кл. відчу́женцю відчу́женці

від-чу́-же-нець

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: від-; корінь: -чуж-; суфікси: -ен-ець.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. якому чуже щось. ◆ Там [у публічних виступах] потрібно було викривати «ідейних відчуженців», вказувати на «чужородні тіла у здоровому організмі колективу» та вимагати вилучення їх

Синоніми[ред.]

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

Отримано з https://uk.wiktionary.org/w/index.php?title=відчуженець&oldid=498637