вірник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ві́рник | ві́рники |
| Р. | ві́рника | ві́рників |
| Д. | ві́рникові ві́рнику |
ві́рникам |
| З. | ві́рника | ві́рників |
| Ор. | ві́рником | ві́рниками |
| М. | ві́рникові ві́рнику |
ві́рниках |
| Кл. | ві́рнику | ві́рники |
ві́р-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -вір-; суфікси: -н-ик.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- той, хто перебуває у вірі. ◆ Єзуїти зіграли важливу роль у поверненні багатьох вірників східного обряду у лоно Католицької Церкви.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
- безвірний
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |