гендляр

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	гендля́р	гендлярі́
Р.	гендлярю́	гендлярі́в
Д.	гендлярю́ гендля́ре́ві	гендляря́м
З.	гендляр	гендлярі́в
Ор.	гендляре́м	гендляря́ми
М.	гендлярі́ гендляр1	гендляря́х
Кл.	гендля́рю*	гендлярі́*

генд-ля́р

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гендл-; суфікс: -яр.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, хто гендлює. ◆ Тільки на розі якийсь гендляр відкрив крамницю і скуповує за безцінь коштовні речі, картини, килими та сплавляє їх фашистським генералам. Хижняк, Тамара, 1959, 103. ◆ Якось один із таких панів, — нам, простим людям, важка і назвати їх: писаки вони — не писаки, а от те саме, що гендлярі по наших ярмарках. Вечір проти Івана Купала. М.В. Гоголь.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: гендель, гендлярування прикметники: гендлярський дієслова: гендлювати

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: гендляр