гріх
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
[ред.]
[ред.] Морфологічні та синтаксичні властивості
Іменник.
Корінь: --
[ред.] Вимова
[ред.] Семантичні властивості
[ред.] Значення
- рел. порушення релігійно-моральних норм ◆ Заридала Катерина, ..Промовила: «Не вернуся! Заховаюсь, дитя моє, Сама під водою, А ти гріх мій спокутуєш В людях сиротою». Т. Шевченко
- поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд ◆ Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх має на своєму сумлінні. В. Козаченко
- у знач. присудк. сл. непорядно, недобре; недозволено ◆ [Маруся:] Та не можна ж їм (ченцям) битися, рубатися. Гріх другого убивать. Панас Мирний
[ред.] Синоніми
[ред.] Антоніми
[ред.] Гіпероніми
[ред.] Гіпоніми
[ред.] Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.] Споріднені слова
- зменшено-пестливі форми: грішок
- пр. іменники: грішник, грішниця, гріхопадіння
- прикметники: грішний, гріховний
- дієслова: грішити, прогрішитися
- прислівники: грішно
[ред.] Етимологія
Від ??
[ред.] Переклад
[ред.] Джерела
- Бондаренко І., Хіно Т. Українсько-японський словник / За ред. Ю. О. Карпенка. Київ: Видавничий дім «Альтернативи», 1997. — 250 с.
