дезавуювання
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дезавуюва́ння | дезавуюва́ння |
| Р. | дезавуюва́ння | дезавуюва́нь |
| Д. | дезавуюва́нню | дезавуюва́нням |
| З. | дезавуюва́ння | дезавуюва́ння |
| Ор. | дезавуюва́нням | дезавуюва́ннями |
| М. | дезавуюва́нні дезавуюва́нню |
дезавуюва́ннях |
| Кл. | дезавуюва́ння | дезавуюва́ння |
де-за-ву-ю-ва́н-ня
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -дезавую-; суфікси: -ван-н-; закінчення: -я
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- повідомлення про незгоду з діями, рішеннями чи заявами підлеглої особи чи органу.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?? (від фр.desavouer – зрікатися, відмовлятися)
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| |
Джерела[ред.]
- Словник УЛІФ: дезавуювання
- Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник.- Львів: Астролябія.- 2005.- 488 с.
- Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник.- Львів: Тріада плюс.- 2004.- 528 с.
- Обушний М. І., Примуш М.В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей.- 2006.- 432 с.