диво

Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відм.	однина	множина
Н.	ди́во	ди́ва
Р.	ди́ва	ди́в
Д.	ди́ву	ди́вам
З.	ди́во	ди́ва
О.	ди́вом	ди́вами
М.	ди́ві	ди́вах
К.	ди́во*	ди́ва*

ди́-во

Іменник середнього роду, відмінювання 1a.

Корінь: -див-

Вимова

• МФА: []
•  вимова^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

1. те, що викликає подив, здивування; чудо. || Стан, викликаний здивуванням. || у знач. присл. дивно, чудно. ◆ Морські дива і чуда суходолу швидко пролітають у тій розмові, швидше, ніж летить корабель білокрилий (Леся Українка)

Синоніми

1. дивина, чудо, рідкість, курйоз, диковина, чудасія

Усталені словосполучення, фразеологізми

• з доброго дива — невідомо чому, без причини, ні з того ні з сього
• на диво — надзвичайно
• диву даєшся — що справляє диво/здивування
• диво дивнеє — підкреслення дивовижності

Споріднені слова

• зменш.-пестливі форми:
• іменники: дивак, курйозник,
• прикметники: дивакуватий, дивовижний
• дієслова: дивуватися (-сь)
• прислівники: дивовижно

Етимологія

Від ??

Переклад

англійська: miracle італійська: miracolo

німецька: Wunder с. польська: dziwo російська: чудо

Див. також

рідкісний, курйозний, рідкісно