ефірити

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	ефі́рю	ефі́рив ефі́рила	{{{3}}}итиму	—
Ти	ефі́риш	ефі́рив ефі́рила	ефі́ритимеш	ефі́рй
Він Вона Воно	ефі́рить	ефі́рив ефі́рила ефі́рило	ефі́ритиме	—
Ми	ефі́рим ( -їмо)	ефі́рили	ефі́ритимем(о)	ефі́рймо
Ви	ефі́рите	ефі́рили		ефі́рйте
Вони	ефі́ряять	ефі́рили	ефі́ритимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{3}}}ячи]]
Дієприсл. мин. ч.	ефі́ривши
Безособова форма	—

ефірити (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. II дієвідміна

Корінь: -ефір-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [efʲirete]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. вести ефір, виходити в ефір. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)