зажура
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | зажу́ра | зажу́ри |
Р. | зажу́ри | зажу́р |
Д. | зажу́рі | зажу́рам |
З. | зажу́ру | зажу́ри |
Ор. | зажу́рою | зажу́рами |
М. | зажу́рі | зажу́рах |
Кл. | зажу́ро* | зажу́ри* |
за-жу́-ра
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- туга, журба. [≈ 1] ◆ На фотопотрреті Петрицький також молодий, попри мудру зажуру в очах: ще не так давно розміняв четвертий десяток…
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
Список перекладів | |