Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок	однина	множина
Н.	запози́чення	запози́чення
Р.	запози́чення	запози́чень
Д.	запози́ченню	запози́ченням
З.	запози́чення	запози́чення
Ор.	запози́ченням	запози́ченнями
М.	запози́ченні запози́ченню	запози́ченнях
Кл.	запози́чення	запози́чення

за-по-зи́-че-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікс: -енн- ; закінчення: -я

Вимова[ред.]

- МФА: одн. [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɛ̝nʲːɐ], мн. [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃɛ̝nʲːɐ]
прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

дія за значенням запозичити ◆ Заперечуючи плазування перед іноземщиною, Шевченко разом з тим наголошує на потребі творчого співробітництва культур, запозичення кращого досвіду передусім культур братніх слов'янських народів. П. М. Федченко, «Матеріали з історії української журналістики», 1959 р.
те, що запозичене ◆ Всякий народ може запозичати в іншого, але він конче накладає печать власного генія на ці запозичення. Віссаріон Бєлінський, «Вибрані статті», 1948 р. ◆ У лексичному складі південно-східних діалектів [української мови] є запозичення з тюркських (татарської, турецької) та інших мов. Ф. Т. Жилко, «Нариси з діалектології української мови», 1955 р.

Синоніми[ред.]

—
лінгв. запозичене слово, калька³

Антоніми[ред.]

—

Гіпероніми[ред.]

—

Гіпоніми[ред.]

—

Холоніми[ред.]

—

Мероніми[ред.]

—

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

—

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість
іменники: запозичання, запозиченість прикметники: запозичений дієслова: запозичати, запозичити

Етимологія[ред.]

Похідне утворення від запозичити, див.

Переклад[ред.]

Список перекладів
Ісландська_is: tökuorð ^(is) сер. од. Іспанська_es: préstamo ^(es) чол. од., calco ^(es) чол. од. Італійська_it: calco ^(it) чол. од. Англійська_en: (у 2 знач.) loanword ^(en) од. Арабська_ar: دخيل ^(ar) (дакгііл) чол. од. Болгарська_bg: заемка ^(bg) жін. од. Вірменська_hy: փոխառություն ^(hy) (pʿoxaṙutʿyun) В’єтнамська_vi: từ vay mượn ^(vi), từ du nhập ^(vi) Грецька_el: δάνειο ^(el) (да́ніо) сер. од. Данська_da: låneord ^(da) сер. од., (розм.) fremmedord ^(da) сер. од. Естонська_et: laensõna ^(et) Китайська_zh: 外來語 ^(zh) (wàiláiyǔ), 借詞 ^(zh) (jiècí), 借用語 ^(zh) (jièyòngyǔ) Китайська (спрощ.): 外来语 ^(zh-cn) (wàiláiyǔ), 借词 ^(zh-cn) (jiècí), 借用语 ^(zh-cn) (jièyòngyǔ) Корейська_ko: 외래어 ^(ko) (oerae-eo) (外來語 ^(ko)), 차용어 ^(ko) (chayong-eo) (借用語 ^(ko)) Кхмерська_km: ពាក្យកម្ចី ^(km) (piek kɑmcee) Македонська_mk: заемка ^(mk) жін. од. Норвезька_no: lånord ^(no) сер. од. Нідерландська_nl: leenwoord ^(nl) сер. од. Німецька_de: Lehnwort ^(de) сер. од. Перська_fa: دخیل ^(fa) (даксі́л), وام‌واژه ^(fa) (vâmvâže) Польська_pl: zapożyczenie ^(pl) сер. од. Російська_ru: заимствование ^(ru) сер. од. Угорська_hu: jövevényszó ^(hu) Французька_fr: emprunt ^(fr) (анпро́н) чол. од., calque ^(fr) (кальк) чол. од. Фінська_fi: lainasana ^(fi) Чеська_cs: přejaté slovo ^(cs) сер. од. Шведська_sv: lånord ^(sv) сер. од. Японська_ja: 外来語 ^(ja) (がいらいご, ґайрайґо), 借用語 ^(ja) (しゃくようご, шакуйоґо)

Джерела[ред.]

Українська[ред.]