запозичувати
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | запози́чую | запози́чував | запози́чуватиму | — |
| Ти | запози́чуєш | запози́чував | запози́чуватимеш | запози́чуй |
| Він Вона Воно |
запози́чує | запози́чував запози́чувала запози́чувало | запози́чуватиме | — |
| Ми | запози́чуємо | запози́чували | запози́чуватимемо | запози́чуймо |
| Ви | запози́чуєте | запози́чували | запози́чуйте | |
| Вони | запози́чують | запози́чували | запози́чуватимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | — | |||
| Дієприсл. теп. ч. | ||||
| Дієприсл. мин. ч. | запози́чувавши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | запози́чуваний | |||
| Безособова форма | ||||
за-по-зи́-чу-ва-ти
Дієслово недоконаного виду. Відповідне дієслово доконаного виду — запозичити.
Префікси: за-по-; корінь: -зич-; суфікси: -у-ва-ти-
Вимова[ред.]
- МФА: [zɑ̽pɔ̝ˈzɪt͡ʃuwɑ̽tɪ]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- Див. запозичати. ◆ Все, що Русь запозичувала з інших культур, зазнавало творчої переробки і переосмислення і ставало таким чином невід'ємною частиною саме руської культури. , «Нариси стародавньої історії УРСР», 1957 р.
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |