каламутник
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | каламу́тник | каламу́тники |
| Р. | каламу́тника | каламу́тників |
| Д. | каламу́тникові каламу́тнику |
каламу́тникам |
| З. | каламу́тника | каламу́тників |
| Ор. | каламу́тником | каламу́тниками |
| М. | каламу́тникові, каламу́тнику | каламу́тниках |
| Кл. | каламу́тнику | каламу́тники |
ка-ла-му́т-ник
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -каламут-; суфікс: -ник.
Вимова[ред.]
- МФА : [kɐlɐˈmutnek] (одн.), [kɐlɐˈmutneke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- розм. той, хто підбурює проти когось, чогось, спричиняє неспокій, незлагоду. [≈ 1] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |