каяття

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	каяття́	каяття́
Р.	каяття́	каятті́в
Д.	каяттю́	каяття́м
З.	каяття́	каяття́
Ор.	каяття́м	каяття́ми
М.	каятті́ каяттю́	каяття́х
Кл.	каяття́*	каяття́*

ка-я-ття́

Іменник середнього роду, відмінювання 6b.

Корінь: -ка-; суфікси: -я-тт; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [kɐjɐˈtʲːɑ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. почуття жалю з приводу зробленого вчинку. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. церк. зізнання у своїх гріхах; сповідь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: ка́ятися

Етимологія

Від ка́ятися, ка́яти «дорікати» Ж, ка́яння, каяття́, ка́яний «який розкаявся», ка́ятий «облаяний» Я, зака́ятися «заректися», пока́й «каяття» Нед, пока́йник Нед, покая́нник Нед], покая́ння, покая́нний, розка́ятися «визнати помилковість свого вчинку», розка́яння, розка́яний, спока́ятися «закаятися»; — рос. ка́яться, білор. ка́яцца, др. каяти, каятися, пол. kajać się, чеськ. káti se, словац. kajať sa, в.-луж. каć so, болг. ка́я се «шкодую; визнаю гріх», сербохорв. ка̏jати «мстити(ся)», сербохорв. ка̏jати се, словен. kájati «гудити», kájati se, стсл. каꙗти сѧ; — psl. kajati «гудити, дорікати, картати; карати; відплачувати», пов'язане з čena (<*koina) «ціна»; — споріднене з санскр. cáyatē «мстить, карає», авар. кāy «відплатити; каятися», čikayaṯ «хай розкається, покарає, помститься», kaеa- «відплата»; іє. *куōi- «відплачувати»; непереконливе виведення psl. kajati sę (Vaillant RES 22, 189—190) від займенника ka «як» (з питання типу «як я міг це зробити?»).— Фасмер ІІ 216; Преобр. І 303; Sławski II 22—23; Machek ESJČ 245; БЕР II 304; Skok II 15; ЭССЯ 9, 115—116; Bern. I 469; Pokorny 636—637.— Пор. ціна́.

Переклад

почуття жалю з приводу зробленого вчинку

визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини

зізнання у своїх гріхах; сповідь

Джерела

• Словник УЛІФ: каяття