кицюня
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | кицю́ня | кицю́ні |
Р. | кицю́ні (кицю́ни) | кицю́нь |
Д. | кицю́ні | кицю́ням |
З. | кицю́ню | кицю́нь |
Ор. | кицю́нею | кицю́нями |
М. | кицю́ні | кицю́нях |
Кл. | кицю́не | кицю́ні |
ки-цю́-ня
Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -киц-; суфікс: -юн; закінчення: -я.
Вимова[ред.]
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- зменш.-пестл. до киця. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми[ред.]
Мероніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
Список перекладів | |