комільфо
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | комільфо́ | комільфо́ |
| Р. | комільфо́ | комільфо́ |
| Д. | комільфо́ | комільфо́ |
| З. | комільфо́ | комільфо́ |
| Ор. | комільфо́ | комільфо́ |
| М. | комільфо́ | комільфо́ |
| Кл. | комільфо́* | комільфо́* |
ко-міль-фо́
Іменник чоловічого роду, незмінний (відмінювання 0).
Корінь: -комільфо-.
Вимова[ред.]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
невідм., книжн.
- у знач. присл. як треба, як належить, пристойно. [≈ 1] ◆ Мітелик використав цю мить, щоби зазирнути за низький виріз Анжелиного халатика. Там усе було комільфо В. Єшкілєв
- у знач. прикм. який відповідає правилам світської пристойності; такий, як треба. [≈ 2] ◆ Вибір одягу, вчинків, правил поведінки безпосередньо залежить від обстановки. Те, що в одній ситуації вважається комільфо, в іншій перетворюється в моветон. Джерело — із журн..
- у знач. ім. ой, хто відповідає правилам світської пристойності. ◆ Зачувши прізвище на зразок Пупопуза, випливала [Наталя Миколаївна] з кімнати…: то було щось зовсім непристойне для вух світської дами, веселощі Олександра видавалися їй зовсім не гідними комільфо О. Полторацький
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від (франц. comme il faut - букв. як потрібно, як належить)
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |