комісіонер

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. комісіоне́р комісіоне́ри
Р. комісіоне́ра комісіоне́рів
Д. комісіоне́рові
комісіоне́ру
комісіоне́рам
З. комісіоне́ра комісіоне́рів
Ор. комісіоне́ром комісіоне́рами
М. комісіоне́рові
комісіоне́ру
комісіоне́рах
Кл. комісіоне́ру комісіоне́ри

ко-мі-сі-о-не́р

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -комісі-; суфікси: -он-ер.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. посередник в угодах. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
  2. особа, яка здійснює за певну винагороду угоди на користь і за рахунок іншої особи (комiтента). [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.

Синоніми

  1. ?
  2. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Від комі́сія, комісіоне́р, комісі́йний, перекомі́сія «повторний огляд комісією», підкомісія; рос. коми́ссия, білор. камі́сія, пол. komisja, чеськ. komise, словац. komisia, в.-луж. komisija, болг. коми́сия, мак. коми́сија, сербохорв. комѝсија, словен. komisija; — очевидно, через посередництво польської мови запозичено з латинської; слат. *commissio «доручення», commissio «збирання; поєднання, зв'язок; змагання; промова» пов'язані з лат. committo «зводжу (для змагання, боротьби); зіставляю, з'єдную; доручаю», утвореним за допомогою префікса com- «з-» від дієслова mitto «кидаю, випускаю, посилаю», до якого зводиться й укр. місія. — СІС 344; Фасмер II 303; Смирнов 149; Christian* 29; Sławski II 386; Kopaliński 508; Holub—Lyer 250; БЕР II 573; Walde—Hofm. II 97—99. — Див. ще коалі́ція, мі́сія.— Пор. коміса́р, коміте́т.


Переклад[ред.]

посередник
Список перекладів

Джерела[ред.]