кпини
Українська[ред.]
Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | — | кпи́ни |
| Р. | — | кпи́нів |
| Д. | — | кпи́нам |
| З. | — | кпи́ни |
| Ор. | — | кпи́нами |
| М. | — | на/у кпи́нах |
| Кл. | — | кпи́ни* |
кпи́-ни
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання мн. <ч 1a> за класифікацією А. А. Залізняка); форми однини не використовуються.
Корінь: -кпин-; закінчення: -и.
Вимова[ред.]
- МФА: []
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- те ж саме, що кепкування. ◆ Мене образив такий грубий тон і оці кпини, але я змовчав Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 67 ◆ Пута був спокійний, любив жарти і кпини Іван Франко, IV, 1950, 12
Синоніми[ред.]
Антоніми[ред.]
Гіпероніми[ред.]
Гіпоніми[ред.]
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ??
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |