криця
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
[ред.]
[ред.] Морфологічні та синтаксичні властивості
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | кри́ця | кри́ці |
| Р. | кри́ці | кри́ць |
| Д. | кри́ці | кри́цям |
| З. | кри́цю | кри́ці |
| О. | кри́цею | кри́цями |
| М. | кри́ці | кри́цях |
| К. | кри́це* | кри́ці* |
кри́-ця
Іменник жіночого роду, відмінювання 5a.
Корінь: --
[ред.] Вимова
МФА: []
[ред.] Семантичні властивості
[ред.] Значення
- те ж саме, що сталь ◆ Вони тягарем лягали на його душу, одначе не розслабляли волі, робили її твердішою, гартували, як вогонь крицю. Михайло Стельмах, «Велика рідня»
- шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну ◆ немає прикладів застосування.
- розм. те ж саме, що кресало ◆ Витяг люльку Підкова, // Креснув кременем в крицю, та іскри чортма. Іван Драч, «Баляда про люльку»
- туга масна глина ◆ немає прикладів застосування.
[ред.] Синоніми
[ред.] Антоніми
- -
[ред.] Гіпероніми
[ред.] Гіпоніми
[ред.] Усталені словосполучення, фразеологізми
[ред.] Споріднені слова
- зменш.-пестливі форми:
- іменники:
- прикметники: крицевий
- дієслова:
- прислівники:
[ред.] Етимологія
Від ??
[ред.] Переклад
[ред.] Література
Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
[ред.] Посилання
Тлумачення на СЛОВНИК.НЕТ
