кумицька
Українська[ред.]
Іменник[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
ку-ми́-цька
Іменник.
Корінь: --.
Вимова[ред.]
- УФ: []
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- скорочене від кумицька мова ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від ?
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
Прикметник[ред.]
- МФА: [kʊˈmɪt͡sʲkɐ]
- форма називного відмінку жіночого роду однини прикметника кумицький