кумицька мова

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

Тип та синтаксичні ознаки[ред.]

ку-ми́-цька мо́-ва

Стійка словосполука (термін). Використовується як іменна група.

Вимова[ред.]

    • МФА: [kʊˈmɪt͡sʲkɐ ˈmɔu̯ɐ]
  • noicon
  • УФ: [куми́ц`ка мо́ва]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. тюркська мова західнокипчацької групи. Рідна мова кумиків [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
  1. ?
Антоніми
  1. ?
Гіпероніми
  1. ?
Гіпоніми
  1. ?

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]

Список перекладів

Джерела[ред.]

У Вікіпедії є стаття