літо

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	лі́то	лі́та
Р.	лі́та	лі́т
Д.	лі́ту, лі́тові	лі́там
З.	лі́то	лі́та
Ор.	лі́том	лі́тами
М.	лі́ті	лі́тах
Кл.	лі́то*	лі́та*

лі́-то

Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -літ-; закінчення: -о.

Вимова

• МФА : [ˈlʲitɔ] (одн.), [ˈlʲitɐ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

[1]

Значення

1. пора року, що триває протягом червня, липня, серпня і характеризується теплою і сонячною погодою
   ◆ Тільки прийшла вона не в білій сорочці, а в коротенькому кожушку, хоч надворі стояло літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"
2. рідко те саме, що рік.
   ◆ Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря". А їм неначе рот зашито. Шевченко, II, 1953

Антоніми

1. зима

Гіпероніми

1. пора року

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• бабине літо

◆ Був жовтень 1920-го. Стояло бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"

◆ Це останнє тепло - бабине літо. Василь Шкляр "Залишенець. Чорний ворон"

• скільки літ, скільки зим — дуже давно (вживаємо під час зустрічі з вже знайомою людиною).

◆ Скільки літ, скільки зим не бачилися? Здрастуйте! Панас Мирний, III

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: літечко прикметники: літній дієслова: літувати

Етимологія

Від праслов'янського *lěto.

Переклади

Список перекладів

Іспанськаes: verano Італійськаit: estate Англійськаen: summer Болгарськаbg: лято (bg) Грецькаel: καλοκαίρι (el) Данськаda: sommer (da) Естонськаet: suvi (et) Латиськаlv: vasara (lv) Литовськаlt: vasara (lt) Нідерландськаnl: zomer (nl) Німецькаde: Sommer чол. Польськаpl: lato Португальськаpt: verão Російськаru: лето (ru) Румунськаro: vară (ro) Турецькаtr: yaz (tr) Угорськаhu: nyár (hu) Французькаfr: été чол. Фінськаfi: kesä (fi) Хорватськаhr: ljeto (hr) Чеськаcs: léto (cs) Шведськаsv: sommar (sv)

Джерела

• Словник УЛІФ: літо