мент
Українська[ред.]
Морфосинтаксичні ознаки[ред.]
| відмінок | однина | множина | обм. ч. |
|---|---|---|---|
| Н. | мент | менти | менти |
| Р. | мента | ментів | ментів |
| Д. | менту ментові |
ментам | — |
| З. | мент | менти | менти |
| Ор. | ментом | ментами | — |
| М. | менті | ментах | — |
| Кл. | менте* | менти* | — |
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -мент-.
Вимова[ред.]
- МФА: [ˈmɛnt]
прослухати вимову?, файл- УФ: [мент]
Семантичні властивості[ред.]
Значення[ред.]
- розм. міліціонери, поліцейські. ◆ немає прикладів застосування.
- Синоніми
- ↑ ?
- Антоніми
- ↑ ?
- Гіпероніми
- ↑ ?
- Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
Колокації[ред.]
Прислів'я та приказки[ред.]
Споріднені слова[ред.]
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія[ред.]
Від угор. Mente («плащ»)
Переклад[ред.]
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |
Джерела[ред.]
 |
Вікідані мають лексему мент (). |