Українська
[ред.]

ме-туш-ня́

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7b за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Корінь: -метуш-; суфікс: -н; закінчення: -я.

поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією ◆ Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б'ються. Роман пішов на той шарварок. Д. Ткач ◆ Марія Миколаївна всьому дає лад без поспіху й метушні, тому страви вдаються смачними, город радує врожаєм, а обійстя — квітуче і доглянуте. (з газети)

Найтісніша спорідненість
дієслова: метушитися

Від ??

Список перекладів
Білоруська_be: мітусня ^(be) жін., мітусенне ^(be) сер., мятусяніна ^(be) сер., мітульга ^(be) жін. Російська_ru: суета ^(ru) жін., разг. суетня ^(ru) жін.; хлопоты ^(ru), разг. хлопотня ^(ru) жін.; суматоха ^(ru) жін., сумятица ^(ru) жін.; сутолока ^(ru) жін.

Українська[ред.]