оробочення

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	оробо́чення	оробо́чення
Р.	оробо́чення	оробо́чень
Д.	оробо́ченню	оробо́ченням
З.	оробо́чення	оробо́чення
Ор.	оробо́ченням	оробо́ченнями
М.	оробо́ченні оробо́ченню	оробо́ченнях
Кл.	оробо́чення	оробо́чення

о-ро-бо́-чен-ня

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: о-; корінь: -робоч-; суфікси: -е-нн; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. істор. дія за значенням ороботити[[Категорія:Вербальні слова}}]]; введення, заміщення робітниками, (-цтвом), напр, у апарат. ◆ Радапарат чекає на кращих пролетарів на виробництво. Геть з дороги тих, хто стоїть на шляху оробочення радянського апарату. «Червоний Гірник, 1930, 23 берез», 1930

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: [[ Російська|]] (ru)

Джерела

• Висуванство//Історична енциклопедія Криворіжжя