раптове замішання, розгубленість або прояв страху при справжній чи уявній небезпеці(звичайно як масове явище).◆ — Еге ж, страх — неприємна річ, що й казати. Дуже! Це мовби хвороба — тяжка і небезпечна, бо заразлива. Аякже! Інакше звідки, скажімо, паніка на війні, коли цілі полки, корпуси тікають, як череда? А починається це, мабуть, завжди від одного солдата… А. В. Головко, «II, 1957, 586» ◆ Невістчин жах зростав у міру того, як вона бігла додому, а там набув розміру паніки: син не повертався Юрій Яновський, «II, 1954, 108» ◆ З поразкою польської армії [1648 р.] шляхту в Україні охопила велика паніка, шляхтичі кидали свої маєтки і тікали в Польщу (Історія УРСР, I, 1953, 222
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]
без паніки — заклик не боятися, зберігати спокій, мати витримку.◆ А ти без паніки... Нема набоїв — відбивайтесь шаблями, списами... (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 7); — Тільки без паніки, — підбадьорював усіх Охрім. — То тільки напочатку страшно, а далі звикаєш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 260) .
піддаватися паніці — перейматися страхом, боятися при справжній або уявній небезпеці.◆ Може, хто із студентів і хотів би викласти свої погляди з приводу її бронзового волосся, агатових очей, загадкової посмішки, та заздалегідь вдавався в паніку й німів, знаючи, яка сувора Аліна до порушників законів мови (Юрій Яновський, II, 1954, 87); Не піддавайтесь паніці, твердо зважуйте плюси і мінуси, будьте стійкі, безстрашні (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 180) .
сіяти (посіяти, наводити, навести і т. ін.) паніку — свідомо чи мимоволі створювати стан розгубленості, тривоги, викликати жах у оточуючих.◆ Це була стара й давно відома їхня [фашистів] тактика — сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (Василь Кучер, Голод, 1961, 171); Появлявся [отаман] цілковито несподівано серед переповненого народом ринку, починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх; грабував, палив, забирав здобич — і щезав одразу, мов у воду падав (Гнат Хоткевич, II, 1966, 71) .
нім. Pánik через фр. panique «паніка, панічний» і, далі, лат. panicus «панічний» зводиться до гр. πανικός (φόβος) «раптовий, безпідставний страх, що його, за міфологічними уявленнями, навіював бог лісів і пасовиськ Пан», похідного від імені цього бога Πάν;