частина кінської збруї —широкийремінь, що його затягують попід черевомконя, закріплюючи сідло (чи сіделко). ◆ Давид став сідло накладать, Став попруги затягать Тич. ◆ Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, …встав, відпустив попругу дав йому вхопити трави Чорн. ◆ немає прикладів застосування.
перен. довга вузька смуга чого-небудь. ◆ З-за землі, на кривавій попрузі неба, скочила невеличка іскорка Мирн. ◆ Ось межа! Ся попруга вузька //Несильну їх силу роздерла на часті Фр., «Прапор» ◆ На полотняну сорочку, розцяцьковану темнофіолетовими розводами бузини, кручено лягали мережані попруги. , 1968 ◆ Батько, як згадує про носика — посміхається - так лагідно, погідно, гоже, а як зиркає на штани, помережані зеленими попругами — враз змінюється. , «Вежа», 2006
у плоті:поперечнийбрус. ◆ Передню частину плоту («голову») додатково зміцнювали, прив'язуючи або прибиваючи поперечний брус («попругу»). , «Народна творчість та етнографія», 1983
тип тканини. ◆ Однак деякі типи тканин (мішковину, валовину, попруги, присідки та ін.) ткали спеціально для конкретної мети — виготовлення мішків, сідлання коней. O. I. Nykorak, «Ukraïnsʹka narodna tkanyna XIX-XX st: typolohii︠a︡», 2004 ◆ Вони платили данину своїми ткацькими виробами, а саме «гунями» і «попругами». , «Materialy z etnohrafiï ta khudoz͡hnʹoho promyslu», 1957 ◆ Пізніше, особливо у ХVI ст. згадуються такі вовняні тканини як гуні та попруги. , «Dialoh kulʹtur: Mystet͡stvo i osvita», 1996 ◆ Попругами називали ткані пояси, що були частиною сідла. Назва попружки збереглася і зараз на Тернопіллі для означення узорнотканихжіночих поясів. Попруги складали поставцями, тобто штуками. , «Naukovyĭ visnyk Chernivet͡sʹkoho universytetu», 2000
прослухати вимову?, файл