прикметник
Матеріал з Вікісловника
Зміст |
Морфологічні та синтаксичні властивості [ред.]
| відм. | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | прикме́тник | прикме́тники |
| Р. | прикме́тника | прикме́тників |
| Д. | прикме́тникові прикме́тнику |
прикме́тникам |
| З. | прикме́тник | прикме́тники |
| О. | прикме́тником | прикме́тниками |
| М. | на/у прикме́тнику | на/у прикме́тниках |
| К. | прикме́тнику* | прикме́тники* |
прикме́тник
Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.
Вимова [ред.]
МФА: []
Семантичні властивості [ред.]
Значення [ред.]
- частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмiнка ◆ Як і в російській мові, в українській прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.
Синоніми [ред.]
Антоніми [ред.]
Гіпероніми [ред.]
Гіпоніми [ред.]
Споріднені слова [ред.]
- зменш.-пестливі. форми:
- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
Етимологія [ред.]
Від ??
Переклад [ред.]
- англійська: adjective
- вірменська:
- білоруська:
- болгарська:
- грецька:
- грузинська:
- інтерлінгва:
- іспанська:
- італійська:
- каталонська:
- китайська:
- корейська:
- латиська:
- латинська:
- литовська:
- німецька:
- нідерландська:
- норвезька (букмол):
- польська: przymiotnik
- російська: прилагательное, имя прилагательное
- словацька:
- словенська:
- турецька:
- фінська:
- французька:
- чеська:
- шведська:
- есперанто:
- естонська:
- японська:
