прикметник

Матеріал з Вікісловника
Перейти до: навігація, пошук
Wikipedia-logo-uk.png
У Вікіпедії є стаття

Українська[ред.]

Морфологічні та синтаксичні властивості[ред.]

відм. однина множина
Н. прикме́тник прикме́тники
Р. прикме́тника прикме́тників
Д. прикме́тникові
прикме́тнику
прикме́тникам
З. прикме́тник прикме́тники
О. прикме́тником прикме́тниками
М. на/у прикме́тнику на/у прикме́тниках
К. прикме́тнику* прикме́тники*

прикме́тник

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1a.


Вимова[ред.]

МФА: []

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмiнка ◆ Як і в російській мові, в українській прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.

Синоніми[ред.]

основний

Антоніми[ред.]

Гіпероніми[ред.]

Гіпоніми[ред.]

Споріднені слова[ред.]

  • зменш.-пестливі. форми:
  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:

Етимологія[ред.]

Від ??

Переклад[ред.]