рантух

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	ра́нтух	рантухи́
Р.	рантуха́	рантухі́в
Д.	рантухе́ві рантуху́	рантуха́м
З.	ра́нтух	рантухи́
Ор.	рантухо́м	рантуха́ми
М.	рантуху́	рантуха́х
Кл.	рантуху́	рантухи́

ра́н-тух

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -рантух-.

Вимова

• МФА : [ˈrɑntʊx] (одн.), [rɐntʊˈxɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. зах. головний убір заміжньої жінки – біла, тонка хустка; покривало. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
2. тонка бавовняна тканина. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
3. різновид спідниці з суконно-лляної тканини. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
4. лантух. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: рантушок

Етимологія

Від ??

Переклад

головний убір заміжньої жінки

тонка бавовняна тканина

різновид спідниці з суконно-лляної тканини

лантух

Джерела

• Словник УЛІФ: рантух
• Іваневич Л. Регіонально-специфічні ознаки класифікації традиційних головних уборів українців Поділля (ХІХ — перша половина ХХ ст.)