румун

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	руму́н	руму́ни
Р.	руму́на	руму́нів
Д.	руму́ну руму́нові	руму́нам
З.	руму́на	руму́нів
Ор.	руму́ном	руму́нами
М.	руму́ну руму́ні	руму́нах
Кл.	руму́не	руму́ни

ру-му́н

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -руму́н-.

Вимова

• • МФА: одн. [rʊˈmun], мн. [rʊˈmune]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. представник нації, що складає основне населення Румунії ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
власні назви: Румунія ін. іменники: румунка прикметники: румунcький

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: Romanian (en) Болгарськаbg: румънец (bg) чол., влах (bg) чол. Казахськаkk: румын (kk) Киргизькаky: румын (ky) Російськаru: румын (ru) чол. Румунськаro: român (ro) чол. Турецькаtr: Rumen (tr), Romanyalı (tr) Узбецькаuz: rumin (uz)

Джерела

• Словник УЛІФ: румун