супутник

Матеріал з Вікісловника

Українська
[ред.]

супутник I[ред.]

Морфосинтаксичні ознаки[ред.]

відмінок однина множина
Н. супу́тник супу́тники
Р. супу́тника супу́тників
Д. супу́тникові
супу́тнику
супу́тникам
З. супу́тника супу́тників
Ор. супу́тником супу́тниками
М. супу́тникові, супу́тнику супу́тниках
Кл. супу́тнику супу́тники

су-пу́т-ник

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Префікс: су-; корінь: -пут-; суфікс: -ник.

Вимова[ред.]

Семантичні властивості[ред.]

Значення[ред.]

  1. той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
  2. той, хто постійно перебуває, живе, працює і т. ін. з ким-небудь. [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ немає прикладів застосування.
  3. те, що завжди потрібне кому-небудь і постійно супроводжує його. [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Холоніми[ред.]

Мероніми[ред.]

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми[ред.]

Колокації[ред.]

Прислів'я та приказки[ред.]

Споріднені слова[ред.]

Найтісніша спорідненість

Етимологія[ред.]

Походить від іменника путь.

Переклад[ред.]

Список перекладів
Список перекладів
Список перекладів

Джерела[ред.]